Визначення батьківства, доказ батьківських зв’язків, заперечення батьківства та позбавлення батьківських прав одного або обох батьків завжди було важливим у суспільстві.
Проблематика визнання батьківства, зокрема встановлення фактів батьківства, заперечення батьківських зв’язків, а також питання позбавлення батьківських прав за невиконання батьківських обов’язків, залишається актуальною. Якщо ви стикаєтеся з невирішеними питаннями, пов’язаними з визнанням батьківства або його встановленням після смерті батька, особливо у часи військових дій, або маєте справу з позбавленням батьківських прав через невиконання батьківських обов’язків, ми готові допомогти вам у вирішенні цих питань.
Визнання батьківства через суд
Згідно з частини 2 статті 125 Сімейного кодексу України, визначення батьківства для дітей, народжених від батьків, які не перебувають у шлюбі, можливе двома способами:
- на підставі спільної заяви матері та батька;
- за рішенням суду.
У випадку, коли жінка, яка не є у шлюбі з чоловіком, що вважається батьком дитини, народжує дитину, і цей чоловік бажає визнати своє батьківство, вони можуть подати спільну заяву до органів РАЦС. Така заява подається або під час реєстрації народження, або після неї, якщо реєстрація відбулася відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України.
Судове визнання батьківства ініціюється у випадку, коли при реєстрації народження батько відмовляється від подання заяви про визнання дитини. Позовна заява про визнання батьківства подається в суд за місцем проживання відповідача, додаючи докази походження дитини від зазначеної особи.
В якості доказів у таких справах можуть виступати:
- факти спільного проживання батьків до народження дитини, спільного господарювання та виховання, а також докази визнання особою свого батьківства (наприклад, довідка про склад сім’ї, витяги з домових книг, листи, фотографії, рішення інших судів);
- покази свідків, які знають про стосунки між батьками та батьківство щодо дитини;
- результати судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Часто для однозначного вирішення справи суд призначає судово-генетичну або судово-імунологічну експертизу.
Європейський суд з прав людини підкреслив, що ДНК-тест є найточнішим методом визначення батьківства, значно перевищуючи будь-які інші докази. Експертиза призначається судовою ухвалою, яка визначає необхідність, питання для дослідження, експерта та матеріали для аналізу. Витрати на експертизу зазвичай несе особа, яка її ініціює, але у разі задоволення позову вони можуть бути покладені на відповідача.
За ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення від участі в експертизі, суд може визнати або відмовити у визнанні факту, який мав бути з’ясований через експертизу.
Таким чином, існують два шляхи встановлення батьківства:
- добровільне, на основі заяви обох батьків;
- примусове, за рішенням суду.
Якщо перший метод є відносно простим, то другий вимагає більше часу та зусиль, включаючи звернення до суду, участь у процесі та проведення експертизи, яка дасть відповідь на всі питання.
Визнання батьківства за судовим рішенням
Згідно зі ст. 128 Сімейного кодексу України, у випадку відсутності заяви про визнання батьківства, дитина може бути визнана за рішенням суду у цивільному процесі. Основою для визнання є будь-які дані, які підтверджують походження дитини від конкретної особи, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства можна подавати особою, яка вважає себе батьком. Суд приймає позов, якщо запис про батька у Книзі реєстрації народжень зроблений на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за словами матері).
Встановлення факту батьківства
У випадках, коли біологічний батько дитини помер під час збройного конфлікту чи за інших обставин, і залишилися діти, народжені після його смерті, і якщо батьки не були одружені, або батько не визнав себе батьком за життя, вирішення питання можливе тільки через суд із доведенням факту батьківства.
Особи, уповноважені подавати заяву на встановлення факту батьківства:
Згідно з частиною 2 статті 130 Сімейного кодексу України, право на подачу заяви про встановлення факту батьківства надано особам, визначеним у частині 3 статті 128 цього ж кодексу.
До цих осіб відносяться:
- мати дитини,
- опікун або піклувальник дитини,
- особа, що виховує та утримує дитину,
- дитина, яка досягла повноліття.
Ситуації, коли встановлення факту батьківства проводиться через суд:
- У разі смерті чоловіка, який не був у шлюбі з матір’ю дитини.
- У разі смерті чоловіка, який не визнав дитину за життя, зареєстрованої за ст. 135 Сімейного кодексу України (за словами матері-одиначки).
Відмінності між встановленням факту батьківства та визнанням батьківства в судовому порядку:
- Відсутність спору щодо батьківства дитини;
- Смерть батька або оголошення його померлим, факт батьківства якого має бути встановлений;
- Процедура розгляду справи в суді.
Докази у справах щодо визнання чи встановлення факту батьківства
У справах про визнання батьківства або встановлення факту батьківства ключовим є доказ походження дитини від конкретної особи. Для підтвердження цього використовуються докази, згідно зі статтею 128 Сімейного кодексу України.
У якості доказів до заяви про встановлення факту батьківства можна додати:
- докази існування юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи, особові справи, рішення судів, ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг тощо, що містять інформацію про родинні зв’язки);
- довідки РАЦС про неможливість поновлення втрачених записів актів цивільного стану, внесення змін та доповнень;
- свідчення осіб, які знають про взаємини померлого із заявником;
- висновки судово-генетичної експертизи, які підтверджують походження дитини від батька, зробленої з біологічних зразків померлого чи його родичів.
У разі звернення за кваліфікованою правовою допомогою, ці питання будуть вирішені в судовому порядку.
Важливо! Дитина, чиє батьківство встановлено як від померлого захисника України, отримає пільги та гарантії, передбачені для дітей померлих захисників, включаючи участь у розподілі одноразової допомоги та інші державні гарантії. Також дитина матиме право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника та стане спадкоємцем померлого.
Висновок
Відповідно до Сімейного кодексу України, визначення батьківства для дітей, народжених від батьків, які не перебувають у шлюбі, може здійснюватися двома шляхами: добровільним за заявою обох батьків або примусовим через судове рішення. У разі судового розгляду важливу роль відіграють докази, що стосуються спільного проживання батьків до народження дитини, спільного господарювання та виховання, а також результати судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Суд може враховувати відмову від участі у ДНК-тестуванні як підставу для встановлення батьківства. Таким чином, процес встановлення батьківства може бути простим і швидким, коли є згода обох батьків, або складним і тривалим у випадку судових розглядів.
